Трапляється так у волонтерському житті, що ти прив’язується до дитини і якось трепетно стежиш за його лікуванням, його перемоги і невдачі переживаєш якось по-особливому. Звичайно, ти розумієш, що це не професійно, але волонтер – людина, і серцю не накажеш! Ось так і я два роки тому познайомилася з чудовим зворушливим хлопчиком, який в онковідділенні ЖОДБ боровся з пухлиною головного мозку.
Мене вразила його тепла усмішка. Хлопчик дуже погано бачив, і кожен крок давався йому важко, так як він не знав, куди поставити ногу. Я помітила, що дитина дуже допитлива, любить розглядати книги з великими яскравими малюнками. Він із задоволенням відповідав на всі питання, соромливо посміхаючись. Але улюбленою темою розмови була його молодша сестричка. Про неї Влад міг говорити багато, з інтересом і захопленням. Мені практично нічого не доводилося робити для Владика і його сім’ї, щоб їм допомогти. Вони з усіма проблемами справлялися самостійно. Зрідка звертаючись до мене з проханням знайти якийсь дефіцитний препарат. Так Владислав два роки боровся за життя, а я стежила за його успіхами і захоплювалася його витривалістю і силою.
За час лікування Владюша пройшов 20 блоків ХТ, ЛТ, операцію і шунтування. Лікування тривало з квітня 2013 року по квітень 2015! Звичайно, як часто буває, дитині діагноз поставили не відразу. Після першого звернення мами в лікарню до моменту установки діагнозу пройшло 6 місяців. І тільки коли дитина стала втрачати зір, районні доктора зволили направити хлопчика в обласну лікарню. А там МРТ, обстеження, консультації у фахівців і страшний діагноз! А потім боротьба і ПЕРЕМОГА! Так, Владислава в квітні цього року виписали з лікарні в ремісії. Але радість була недовгою. На початку осені, коли хлопчисько готувався відновити заняття в школі (звичайно, на домашньому навчанні, але все-таки …), у нього поновилися сильні головні болі, запаморочення, відсутність апетиту, нудота, погіршення зору. Мама сподівалася, що у сина забився шунт, саме для його прочищення вони і приїхали в лікарню. А там черговий удар – рецидив! А це значить знову біль, страх, відчай і БОРОТЬБА! Ось така історія про світле хлопчика Владюше.
Після підтвердження рецидиву мама Владика була змушена звернутися до нас за допомогою. Позаду два роки боротьби. Перерву було дуже коротким, батьки ще не встигли погасити борги за попереднє лікування. А тут знову чергові потреби і відповідно чималі витрати. Препаратів, необхідних для лікування Владика, в лікарні немає. На 26.10.2015 Владику призначений другий блок протирецидивної ХТ, він включає в себе Карбоплатин 800 мг на загальну суму 7248 грн., Причому зараз цей препарат у вільному доступі в аптеках відсутній, і крім коштів на його придбання, препарат треба ще знайти. Етопозіт 400 мг, на загальну суму 1300 грн. Загалом, не рахуючи расходников (систем, подовжувачів, катетерів, шприців, фізрозчинів і т.д.), для наступного блоку ХТ необхідно зібрати, як мінімум, 8548 грн.!
З щирим проханням звертаємося до Вашого милосердя, допоможіть, будь ласка, зібрати необхідні кошти для лікування Владислава!